Сто років для світу – маленька крихта у просторі часу, сто років для людини – майже вічність. Кожний 100-річний ювілей є гордістю району, області, у кожного з них своя історія, свої секрети довголіття. Коли чуєш про те, що хтось відсвяткував сторічний ювілей, підсвідомо починаєш вірити, що чудеса існують. Таку подію можна назвати найграндіознішою в житті не тільки ювіляра, але і всього  села.Ці люди є очевидцями багатьох історичних подій минулого століття, носіями наших традицій, глибокої життєвої мудрості.

20 травня свій 100-й день народження відзначає жителька села Вигода Маляренко Ірина Митрофанівна, повідомляють в Вигодянскії сільській раді. 

Маляренко Ірина Митрофанівна народилася 20 травня 1920 року в селі Маринівка, Доманівського району, Миколаївської області. Вона закінчила 3 класи, та рано приступила до роботи, працювала в колгоспі дояркою. В 1940 році Ірина Митрофанівна вийшла заміж за Маляренко Василя Григоровича. В 1942 році чоловіка забрали на війну, жінка народила сина. В часи Другої світової війни жінка допомогала солдатам рити окопи, ховала їх у соломі, підвалі, прала їм речі, годувала, лікувала їх, робила їм перев’язки. Після війни чоловік повернувся додому, жінка народила ще двох дочок. У 1962 році Ірина Митрофанівна стала вдовою. Старший син пішов в армію, а жінка з двома неповнолітніми доньками сама побудувала будинок. Дуже важко працювала, щоб забезпечити дітей, та хотіла, щоб її діти були не гірше інших. У 1972 році жінка з дітьми переїжджає жити до міста Одеси. Сім’я купує будинок на станції Застава I. До пенсії жінка пропрацювала на плодоовочевій базі. Діти подорослішали і стали жити окремо. Коли Ірина Митрофанівна почала хворіти старша донька Ольга вирішила забрати її до себе в село Вигоду, де побудувала матері будинок у себе в дворі. Ірина Митрофанівна доглядала за онуками та правнуками. Після смерті старшої доньки, Ірину Митрофанівну до себе забрала жити менша донька Олена. І вже понад 10 років її доглядає. З часом Ірина Митрофанівна повністю втратила слух і зір. Після отриманої травми в 2019 році, вона не ходить. У Ірини Митрофанівни 6 онуків 12 правнуків. Всі її люблять і дякують за те, що їх няньчила та виховувала!

          З нагоди поважного ювілею до оселі довгожительки завітали т.в.о.сільського голови, представники Біляївської районної  ради, спеціаліст із соціальних питань І категорії. 

Звертаючись до родини ювілярки, гості побажали їй міцного здоров’я, поваги від оточуючих, любові від рідних і близьких людей. На знак поваги вручили квіти дочці Олені та фінансову допомогу від сільської ради, подарунок від районної ради.

 «Шановна Ірина Митрофанівна! Ваша любов до своїх дітей, своєї родини, чуйність і повага до людей, до праці, щирість, доброзичливість є зразком до наслідування. Тож, дорога ювілярко, ще раз у Ваш сторічний ювілей прийміть щиросердні слова привітань та побажання міцного здоров’я і родинного затишку!»